Нічия...

Подробнее о видео

Захід сонця, знову ми удвох.
І вона - не подруга, не мати.
Наш союз благословляє Бог,
Втім, її не можна обійняти...

Світ у ніг, повага і любов,
Поряд все - торкатися не можна...
І від того втомленій мені,
І самотньо часом і тривожно.

А вона ревнива, мов дитя,
Будь-кого до мене не підпустить,
І не візьме у своє життя,
І назад ніколи не відпустить.

Зустрічі, прощання, імена, -
Тож душа моя неначе повість,
Вся розписана, а я сама.
Бог з ним, тільки б, не лишила совість...

Захід сонця, поряд лиш вона.
Я для неї - геній, не обуза,
Їй давали різні імена...
Нічия вона - нетлінна Муза.