🔥 Скандал у Вашингтоні Як українська влада втратила підтримку США — і хто насправді зрадив Украї

Подробнее о видео

🔥 Скандал у Вашингтоні: Як українська влада втратила підтримку США — і хто насправді зрадив Україну?
Поки українське суспільство чекає на зброю, підтримку і рішення про членство в НАТО, влада втрачає останні залишки довіри міжнародних партнерів. Лише 2,5% рейтингу — і при цьому максимальна шкода зовнішньополітичним перспективам України.

❌ Зірвана довіра та втрачені угоди
Після кількох фатальних кроків влади, зруйновано навіть паростки довіри. Уже нікому не потрібна угода про корисні копалини. Відмовилися просувати навіть проєкт резолюції щодо надання Україні додаткової зброї. Конгрес США не ухвалив рішення про фінансування. І це — прямий наслідок провальної дипломатії.

📉 НАТО: замість прориву — відкат
На тлі такого провалу американське керівництво зайняло жорстку позицію щодо майбутнього членства України в НАТО. Як відповіла українська влада?

Істерикою. Пропагандистською кампанією проти Трампа. Замість того, щоб домовлятися — почали звинувачувати: мовляв, Трамп "продався Путіну", "зрадив Україну", "ми їм покажемо".

Але життя — це не піар. "Показують" насправді солдати, які гинуть без американської зброї, без розвідданих, без фінансової допомоги.

📺 Пропаганда замість дипломатії
Ми чули про “антіамериканську істерику” з кожного телеканалу. Але це — не журналістика. Це пропаганда, яка шкодить. І головне: це відштовхує союзників, які ще вчора були готові допомагати.

🧠 Трамп — не друг, але й не ворог
Я працював із Трампом понад три роки. За його каденції Україна отримала летальну зброю. Саме за його дорученням підписано Кримську декларацію: США ніколи не визнають Крим російським.

Так, Трамп — не “проукраїнський”. Але він точно не проросійський. Він — проамериканський. І це можна було використати на користь Україні. Як? Дипломатією, а не пропагандою.

💣 Перше, що зробив Трамп після перемоги
У листопаді 2024-го, одразу після перемоги на виборах, Трамп завдав першого удару по Путіну: знищив базу російської присутності в Сирії — союзника Росії, Ірану. Це були не слова, а дії. І це — важливо.

Зовнішня політика — це не шоу і не телемарафон. Війна — це не місце для “відосиків”.