Автотранспорт Притули Сергія Дмитровича

Подробнее о видео

Автотранспорт Притули Сергія Дмитровича

Коротко про знаменитість:

• Сергій Притула – автор і співпродюсер народного скетч-шоу "Файна Юкрайна", ексведучий ранкового шоу "Підйом" і талант-шоу "Україна сльозам не вірить" на Новому каналі, ведучий "Педан-Притула шоу", постшоу "Пристрасті за Ревізором" та "Хто зверху?".

• У 2015 році вдруге одружився з Катериною Сопельник. Через кілька років у них народилася дочка Соломія. У травні 2021 року він став батьком дівчинки Стефанії. Зазначимо, що у Притули є 12-річний син Дмитро від першого шлюбу з Юлією Андрійчук.

MERCEDES-BENZ GLE 400 4 MATIC 2017 Колір Чорний, Дата реєстрації 30.05.2017 Об'єм двигуна 2996.

Відомий український комік, актор і ведучий Сергій Притула покрасувався перед шанувальниками шикарним автомобілем. Вартість машини становить понад мільйон гривень.

Відповідне фото Притула опублікував на особистій сторінці в Instagram. Він написав, що за останні три доби проїхав дев'ять міст.

"Ми з моїм "меркуциком" (прізвисько, яке дав ведучий своїй машині, – Ред.) катнули по маршруту Львів-Івано-Франківськ-Коломия-Чернівці-Кам'янець-Подільський-Хмельницький-Тернопіль-Рівне-Луцьк", – написав Сергій Притула.

На знімку він позує біля свого автомобіля Mercedes-Benz GL 400 на заправці. Притула одягнений в повсякденний одяг: чорно-білу тільняшку, джинси, шкіряну куртку та кросівки. У своїх руках він тримає стакан з кавою.

Зазначимо, що свою першу машину він придбав ще у 2012 році – тоді телеведучий став власником Range Rover. Але незабаром продав її і купив нову – Mercedes-Benz GL 400. У першого автомобіля було прізвисько "Медведик".

У коментарях під постом шанувальники залишили різні коментарі.

"Рендж був крутіше", "Будь обережний", "І ось так хтось запросто може зустріти Сергія Притулу", "Щасливих тобі доріг", "Ого, ви крутий", "Прекрасний мерседес", – пишуть люди.

У Притули ще був Range Rover Supercharged (2005—2009), Сергій примудрився відірвати бампер свого Range Rover першого ж дня, як купив машину.

Сергій Притула : Я ніколи не боявся сідати за кермо. Може, тому, що водити навчився зарано. У старших класах вивчав автосправу - їздив на старому «газоні», де потрібен був подвійний вичавлювання зчеплення, щоб переключити передачу. А права на керування вантажним автомобілем отримав у 16 ​​років.

Коли настав час здавати на права на легкове авто, я вже добре знав правила дорожнього руху. Тим паче, що часто доводилося водити батьківські «Жигулі», і «Волгу». Тож іспит складав по-чесному і отримав права з першого разу. Зізнаюся, не бачу сенсу за це платити - закони фізики хабарів не беруть, так само як і дорога.
 
З машиною визначився не одразу. У мене було багато порадників, які, чесно кажучи, трохи втомили своїми аргументами на користь конкретної моделі. Тому, вислухавши їхні аргументи, вирішив прислухатися до власного серця. У пошуках свого авто об'їздив багато автосалонів, поки не побачив в одному з них Range Rover - він стояв з сумними фарами і, як мені здалося, давно мене чекав.
 
Звісно, ​​у великому місті така габаритна машина не дуже зручна. Я довго не міг звикнути до того, що на парковці їй потрібне багато місця. Але моє життя зосереджене не лише у Києві – я часто буваю у мами в Тернополі, їжджу у відрядження Україною. А в деяких населених пунктах доріг взагалі немає, тому мені було необхідне надійне та безпечне авто, яке пройшло б будь-яким бездоріжжям. До того ж моя машина має представницький вигляд, що теж приємно. І в неї можна багато всього завантажити. Щоправда, поки крім музичних дисків та документів у багажнику, вожу лише ковдру з подушкою: зі мною часто їздить син і в дорозі може заснути. А, звичайно, беру невеликий запас води.
 
На щастя, класичної ситуації, коли плутають педалі газу та гальма, у мене не було – я ж не блондинка! Але через 3,5 години після того, як уперше сів за кермо власного авто, примудрився під час розвороту відірвати бампер - не помітив металеву огорожу, яку прикривав кущ. Неприємно, звісно... Проте я особливо не переживав. Що поробиш? Буває! До того ж машину застраховано. Отже, єдине, що мене хвилювало, - скільки часу піде на її ремонт.
 
З іншого боку, навіть добре, що я отримав такий урок першого дня — це змусило мене бути обережнішим. Хоча в принципі на дорозі ніколи не лихачу. Якщо їду туди, де не дуже орієнтуюсь на місцевості, виїжджаю заздалегідь. Даю собі запас часу на випадок, якщо раптом заплутаюся і не одразу знайду дорогу.
 
Хоча іноді, звісно, ​​проколи трапляються. Нещодавно їхав із Чернівців – був у відрядженні. Вже під Києвом, у міській зоні, не зменшив швидкість. Летів, як той кінь до своєї стайні (сміється). Тут мене даішники і «підголили»… Куди подітися? Заплатив штраф 300 грн – і живу тепер із чистою совістю. До речі, хабар правоохоронцям давав лише один раз. Звичайно, це заощадило мені багато часу, але морального задоволення від цього я не отримав. Тепер плачу лише через касу.
 
А нещодавно їздив у справах на Буковину. Жив у готелі, розташованому у парковій зоні.