
Найстрашніший спогад Світлани Жигіль – порожня камера в окупованому селі, і ліжко, на якому гнили рештки людини. Неповні два місяці полону стали суцільним жахіттям для жінки. Світлану били так, що травмували хребет. Іноді полонена закривала вуха руками. Аби не чути чоловічі крики, які доносилися з катівні. Тоді здавалося, що не витримає… Та рятувала думка про дітей, яких її батьки вивозили саме з Маріуполя.
#війна #Маріуполь #Азовсталь