Я чекала на твій дзвінок...
І мені мов зводило душу
Від складних почуттів і думок,
Що я знов відчувати, не мушу.
Я хотіла віддати тепло,
Відкупитись від болю відмови.
І забути все що було,
І втікти від важкої розмови.
Я любила тебе і люблю,
Та не так, як це ти уявляєш.
Піднебесся за тебе молю...
Хто ж бо я тобі, навіть не знаєш.
Добре, добре... перейдем на "ти",
Не питай мене тільки, що далі...
Холод, холод ... знов хочу піти,
Та розписані долі скрижалі.
Не люблю телефонних розмов,
Вони ніби-то душу виймають.
Втім, серця що сповили любов,
На дзвінки іншим відповідають.
Так, я хочу почути тебе,
Та мені знову страшно до болю,
Що ти більше не любиш мене,
І прощаєшся серцем поволі.
Кожен раз як по лезу ножа.
Лиш єдиний є шанс біль зцілити -
Як би там не боліла душа,
Треба просто частіше дзвонити.