
Там підлога - не паркет, а море.
Там немає стін, і слів не треба.
Там у вікон, не столи, а гори.
Уявляєш, не життя, а казка,
Не майбутнє, а суцільний спогад.
Там праворуч висить тепла маска,
А ліворуч - маска наче холод.
Там не двері, а врата дубові,
Там не люди, а крилаті феї.
Уявляєш, то не храм любові,
То - святилище для орхідеї.
Там не рай, а добрих справ безодня,
Не гора Олімп, а край служіння.
Уявляєш, там царить безсоння,
І майстерності скорились вміння.
Там із року в рік - одна вистава.
Там життя своє живе театр.
Уявляєш, там панує слава,
Й надихає світлом знань оратор.
Алла Сігарьова 24.05.2024.
Музика Люсьєна Шамбаллані.