
І це не про скаргу. Це — спокійне, чесне спостереження.
🎯 Сьогодні держава справді активно супроводжує громадян у військову сферу.
Функціонують бази, повістки, списки. Хто фізично придатний — той отримає запрошення до служби.
Навіть жінки можуть долучитись, якщо бажають — і держава організовує цю участь.
А тепер уявімо, що з такою ж самою увагою, системністю і рішучістю держава супроводжувала б громадян у мирному житті.
📚 Ти здобув освіту — і держава це бачить.
Не просто «зареєстровано диплом», а реально — враховано спеціальність, успішність, навички.
І тобі надходить запрошення:
💼 «Ваша освіта — політолог. Є місце в обласній адміністрації».
💼 «Ви економіст — вакансія в бюджетному комітеті».
💼 «Ви — медик. Потрібні в управлінні охорони здоровʼя».
І це не просто “чергова посада”, а —
💰 гідна зарплата,
📈 чіткий план кар’єри,
🔄 ротація кожні 1–2 роки, щоб розвиватись, не застоюватись і не перетворюватись на “вічного заступника”.
Бо правда така: в Україні — тисячі талановитих людей з вищою освітою.
Але не кожен може навіть зробити перший крок.
⸻
📍 Розповім конкретну історію.
Маю знайому. Жінка, яка володіє кількома іноземними мовами.
Освічена, досвідчена, вмотивована. Подала документи на конкурс до міністерства.
І що ви думаєте?
Її навіть не допустили до участі.
Бо сертифікат з англійської — не з “офіційного списку”. Або йому більше трьох років.
💬 Не спитали, як вона розмовляє. Не запросили на співбесіду. Просто — “не відповідає формі”.
А якби вона подалась у військо?
Можливо, вже наступного дня її б викликали на комісію.
Бо там головне — бажання служити. А решті навчають.
⸻
Дві логіки. Дві країни в одній.
В одній — людину залучають і підтримують, навіть якщо щось неідеально.
В іншій — не допускають, навіть якщо ти компетентний, якщо маєш досвід, мову, силу.
🧭 І варто сказати прямо:
Обидва ці напрямки — військова служба і державне управління — це різні форми, але одна мета:
захист і добробут країни.
Не всі мають служити зі зброєю.
Але багато хто може служити з ідеями, рішеннями, аналітикою, знаннями.
⸻
🌍 І така система вже існує у світі:
🇸🇬 Сінгапур
Держава сама відбирає здібних студентів, дає стипендії, а потім — гарантує місце у держапараті.
Зарплати — гідні.
Кар’єра — структурована.
Ротація — обов’язкова.
🇯🇵 Японія
Хочеш працювати на державу — складаєш іспит. І далі рухаєшся прозорою кар’єрною вертикаллю.
🇫🇷 Франція
Після ENA випускник автоматично потрапляє в систему влади: у міністерства, інститути, регуляторні органи.
⸻
А тепер запитання:
🔹 Чому наша держава здатна знайти тебе, коли йдеться про військо —
але не знаходить тебе, коли ти хочеш працювати за фахом?
🔹 Чому людині з освітою, досвідом і бажанням потрібно доводити, що вона “варта” можливості?
Чи не варто визнати:
освіта — це теж служба.
а знання — це теж внесок у безпеку, стабільність і розвиток держави.
⸻
🗣 А як ви це бачите?
Чи мала б Україна таку систему?
Чи були у вас ситуації, коли бажання працювати в державі наштовхувалось на стіну формальностей?
Напишіть.
Бо, здається, саме час говорити не тільки про те, хто готовий воювати — а й про тих, хто готовий будувати.