
⠀
Більшість українців не бояться служити.
Не бояться зброї, не бояться форми, не бояться передової.
Бо розуміють: захищати Батьківщину — це честь.
⠀
Але є інший страх.
Глибший. Тихий.
⠀
Страх, що поки ти воюєш — твоя родина залишиться на вулиці.
⠀
🏠 Бо квартира — в іпотеці
👨👩👧 Бо дружина й діти — за кордоном, у чужій країні
💼 Бо ти — єдиний, хто платить за все
⠀
І от — повістка.
“Ти маєш прибути. Інакше — кримінальна відповідальність.”
⠀
А де гарантії?
❌ Немає договорів із країнами, де ти працюєш
❌ Ніхто не заморозить твою іпотеку
❌ Ніхто не збереже твою роботу
❌ Ніхто не підтримає твою родину
⠀
Ти маєш іти,
але твоя держава не бере на себе відповідальності за тих, кого ти залишиш.
⠀
І саме це найстрашніше.
⠀
Бо ніхто не хоче бути героєм ціною того, щоб його діти стали бездомними.
⠀
Не кожен боїться вмерти.
Але кожен боїться, що після цього нікому не буде діла до його сім’ї.
⠀
І в результаті — мільйони українців стали “злочинцями”,
бо не можуть залишити своїх.
⠀
Вони не зрадники.
Вони — ті, кого держава покинула першою.
⠀
Патріотизм — це не ультиматум. Це договір.
⠀
А поки його немає — не смійте питати “чого не повернувся?”
⠀
Бо правильне питання:
“Чому ми не захистили його родину так, як він мав би захищати нас?”
⠀
Що ти думаєш про це?
Поділись у коментарях ⤵️