Український музичний фільм за мотивами опери Михайла Вериківського, знятий на Кіностудії Довженка. Сюжет фільму базується на однойменній поемі Тараса Шевченка.Фільм вийшов в прокат в у січні 1964 року.
Молода дівчина, обманута заїжджим уланом, підкидає свого позашлюбного сина в чужу бездітну сім'ю. Але через деякий час, не витримавши розлуки, вона поступає в цю сім'ю наймичкою.
Творча команда:
Сценаристи: Ірина Молостова, Михайло Ткач
Режисери-постановники: Ірина Молостова, Василь Лапокниш
Оператор-постановник: Сергій Лисецький
Художник-постановник: Микола Рєзник
Актори:
Віра Донська-Присяжнюк (співає Лілія Лобанова) — Ганна
Лариса Руденко — Настя
Борис Гмиря — Трохим
Андрій Подубинський (співає Володимир Тимохін) — Марко
Марія Форманюк (співає Єлизавета Чавдар) — Катря
Олександр Мовчан — улан
В епізодах: Азалія Власова, Петро Міхневич, Дмитро Капка, Віталій Лобода
Фільм-опера – жанр рідкісний. Насамперед тому, що різниця між кіно й оперою величезна, адже перше є мистецтвом, що базується на зображенні конкретного, опера ж – мистецтво умовне. Фільм був дитям відлиги, в Україні його сприйняли з великим ентузіазмом, він мав успіх у глядачів і визнання фахівців (нагорода за кращу жіночу роль на Всесоюзному КФ в Ленінграді виконавиці ролі Ганни актрисі Вірі Донській-Присяжнюк). Опера на екрані стала не просто новим варіантом, постановники органічно поєднали її з вимогами кінематографа.
Важливим для вияву національного характеру твору були українські мелодії, які звучали, зокрема, в дитячій пісеньці «Ой на горі жито» та в колисковій «Ой люлі, люлі, моя дитино, вдень і вночі». Сцена весілля Марка вибудувана в цілковитій відповідності з народними обрядом. Паралельно з розгортанням цієї сцени розкривається трагедія матері. Ганна і радіє, і разом з тим відчуває нестерпну муку, бо повинна ховати свої почуття від сина. Віра Донська-Присяжнюк передала найтонші психологічні нюанси своєї героїні, а оперна солістка Л. Лобанова знайшла переконливі інтонації для її вокальних партій. Тодішні провідні майстри столичної опери Лариса Руденко і Борис Гмиря показали себе не лише прекрасними співаками, а й чудовими кіноакторами, що означає високу культуру виконання, вдумливість, глибоке проникнення у задум автора. «Фільм-опера сприймається як художнє полотно великої естетичної сили», – так оцінила фільм тогочасна критика.
Труднощі створення фільму-опери полягають у тому, що виконавці мають не тільки перевтілюватися в персонажів, а й досконало знати вокальні партії. Спів вокалістів, які дублювали ролі, мав точно збігатися з артикуляцією виконавців, яких бачить глядач. Завдання надзвичайно складне. Тож чотири-п’ять годин на день актори займалися музичними репетиціями.
Музыка
Фильмы
ТВ Шоу
Категории видео
