
Українська музика завжди вміла говорити про вічне — не гучно, не повчально, а щиро. Саме такою стала пісня на вірш Євгена Маланюка «І час настав». Цей текст, написаний у вигнанні у 1930-х роках, дихає дивною радістю і сумом водночас. Це — любов, яку наздогнало прозріння. Це — зустріч, що запам’яталась, як знак згори. Маланюк, знаний своїм твердим стилем і державницьким духом, у цьому вірші показує себе зовсім іншим — тендітним, майже розгубленим.
Українські пісні, народжені з такої поезії, не грають ролей — вони говорять просто. Тому в цьому треку важливий не жанр, а відчуття. Але якщо вже називати — це шансон, не барний, а інтелігентний. Це український шансон, де кожне слово — з вагою і минулим. А ще тут є український рок блюз — якби Маланюк чув його, він би, мабуть, не здивувався: це музика, що вміє говорити про долю, про жінку, про біль і про те, що вічне сталось.
Ці пісні не про буденність, а про злами. А музика, яка їх супроводжує, — це спроба зачепити не слух, а серце. І це вдається.
🛑Допоможіть, нам, будь ласка, назбирати 1000 підписників, та слухайте українське, адже українське прекрасне, натисніть кнопку ➡️
🛑Більше української музики на вірші класиків слухайте у плейлисті SunoAI ⏬⏬⏬
#пісніпровійну #українськамузика #киев #київ #українськіпісні #народнамузика #українськакультура #поезія #українськалітература