Я не хочу шукати привід,
На серветках вірші писати,
І вимолювати любові,
І незнано чого чекати...
Я вже вмію давно любити
Дистанційно поміж рядками,
Теплим поглядом обіймати,
Зігрівати серця словами.
Я навчилася чути тишу,
Не втрачати себе в розмові,
З поля зору без слів зникати,
В часі танути на півслові.
Знаю, як-то зціляти душі,
Доторкаючись тільки словом,
Як-то поруч із кимось бути,
Як у матері під покровом.
Ми у неба мов на долоні...
Я навчилася далі жити.
Тож, не буду шукати привід
Щоб невимушено любити...