![](https://ruslar.me/mobile/static/img/info.png)
Лише одна пара очей,
Лише пересічний погляд,
Обійми, лише у дверей,
І сильна й холодна як крига,
Самотність-ревнива карга,
Сповзає з плечей і під ноги
Змією покірно ляга.
Буває, глибоке мовчання
Пронизує наскрізь як жар,
І погляд закоханий, в спину,
Цінніше, ніж бажаний дар.
І там, де торкається погляд
Так наче два білих крила,
Із надр душі проростають
Назустріч любові тепла.
Бува, все, що вище ніж тиша,
Як брязкіт кайданів дзвенить.
Дві долі в полоні любові
Прикуті навік, не на мить.
І там, де шляхи розімкнулись,
Мов рідних долоней замок,
Знов янголи руки єднають,
В обійми підштовхує Бог.
Буває, не треба обіймів,
Розмов і живого тепла...
Буває? Але я не вірю,
Щоб то, суща правда була.
(Алла Сігарьова).
Музика Люсьєна Шамбаллані.