Пам’яті видатного поета, журналіста Леоніда Жукова з Чугуєва, якого не стало 10 років тому: передача

Подробнее о видео

У проєкті «Культурна Перемога» знаного журналіста і телеведучого Ігоря Жукова – видатна людина, якої немає з нами вже 10 років, відомий слобожанський поет, письменник і журналіст з Чугуєва, кореспондент газети «Вечірній Харків» Леонід Жуков (31.10.1939-18.09.2014), "і ще мій тато, завдяки якому я став творчою людиною. У 39 років після смерті моєї мами від раку у 1979 р. він виховав разом з бабусею нас з братом. І саме його поезія допомагала мені вижити під російськими обстрілами в Харкові… Дитинство батька теж опалила війна... Цьогоріч вже у нові воєнні часи виповниться 85 років з дня його народження. Всі фото і відеоматеріали, яких, як завжди у нас багато, сьогодні будуть з особистого архіву моєї родини, а більшість світлин зроблена знаними фотокорами відомих газет Харківщини тих часів. Леонід Григорович за свій понад 30-річний творчий і робочий шлях працював не тільки в газетах Чугуєва, Харкова та області, а ще вчителем, директором школи, був депутатом чугуївської міської ради та Новопокровської селищної ради, писав книги, літературні твори, прозу, поезію різних форм і жанрів, критичні матеріали, публіцистику… Леонід Жуков відомий на Слобожанщині та поза її межами. Чверть століття він присвятив журналістиці: працював у газетах «Вечірній Харків», «Червона зірка», писав для видань «Промінь», «Червоний прапор» (потім газета називалася «Час»), «Соціалістична Харківщина» (зараз виходить під назвою «Слобідський край») та інших.

Однак лише після того, як він пішов із життя, читачі, які захоплювалися його статтями, дізналися, що він був ще й дуже талановитим поетом і письменником.

Після смерті батька я знайшов його рукописи, переносив їх у текстовий вид та почав публікувати літературну спадщину тата і видав 1-у книгу його віршів «Біла ворона з павичевим хвостом». Презентація пройшла в Харківській державній науковій бібліотеці ім. Короленка. Книга перевидавалася. І її екземпляри зберігаються в бібліотеках Харкова, Києва, інших міст України та зарубіжжя.
Леонід Жуков народився 31.10.1939 р. в Чугуєві. Закінчив чугуївську школу №2, в якій бережуть пам'ять про свого талановитого випускника. Вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, продовжив навчання в Харківському держуніверситеті. 1966-го Леонід Жуков став учителем в селі Дубові Гряди Сахновщинського району. У 27 років був призначений директором школи в селищі Нова Покровка, де, заслуживши довіру жителів, був обраний депутатом Новопокровської селищної ради. 1968 року за дорученням редакції обласної газети «Червоний прапор» Жуков підготував низку статей-репортажів з життя Чугуївщини. Публікації отримали суспільний резонанс і позитивні відгуки читачів, а молодого журналіста запросили до районної газети «Червона зірка», в якій він пройшов шлях від літературного співробітника до завідувача відділами листів і сільського господарства.

У 1979 р. після тривалої хвороби померла його дружина Тетяна Олександрівна Жукова, залишивши сиротами нас із братом, але тато зміг разом зі своєю матір'ю Антониною Степанівною Жуковою виховати нас.

І я, коли виріс, продовжив журналістський шлях батька.
У 80-х рр. він працював кореспондентом газети «Вечірній Харків».Жуков не міг без рідного міста і повернувся до Чугуєва в газету «Червона зірка». Як чесна і принципова людина, журналіст перебував у постійних пошуках правди і боротьби за неї. Своїм «хронічним профзахворюванням» називав «негнучку перед начальством спину – як у слона». Але керівництво не змогло змиритися з його чесністю і принциповістю. Леонід Жуков розкрив фінансові махінації в газеті «Червона зірка», факт яких підтвердили перевірки. Як часто буває, винних не покарали, а його просто «вижили» під приводом скорочення штату. 1992-го, за рік до пенсії, журналіст став безробітним. Опинившись за бортом життя в тяжкі 90-ті, він не опустив рук і переміг на перших демократичних виборах, був обраний депутатом Чугуївської міськради, де продовжував боротися за справедливість, виступав з ініціативами щодо поліпшення життя земляків.
Леоніда Жукова не стало 18.09.2014 р., але його творчість продовжує жити. Після смерті твори публікуються, отримують позитивні відгуки читачів, критиків. На літературних конкурсах йому посмертно присуджують нагороди, проходять творчі вечори та концерти, присвячені його пам'яті. На презентації книги на батьківщині автора в Центральній чугуївській бібліотеці ті, хто знав його особисто, виступили, з теплотою згадуючи творчий талант і незвичайні людські якості поета, який належить до тієї плеяди, яка прославляє рідний край не тільки на Слобожанщині, а в усій Україні та поза її межами...Безперечно, життя і творчість видатного поета, журналіста, письменника Леоніда Жукова – це справжня культурна перемога над радянщиною, бездушністю, непорядністю, лицемірством і навіть злочинністю чиновників, які пристосовувалися до кожної влади.

Сторінка поезії Леоніда Жукова на "Українському порталі поезії"