
Люба, ми вип'ємо кави,
Вдвох, віч-на-віч, ти і я?
Хочу у твоїх обіймах
Плакати, рідна моя.
Хочу тобі розказати,
Все, що тримала в собі.
Щастя на двох розділити,
Душу відкрити тобі.
Вибач, що я не казала,
Як тебе сильно люблю.
Люба, пробач, що тримала
В строгості душу свою...
Як я тебе розумію...
Можна дозволить собі
Бути відверто собою
В спокої, в щасті, в журбі.
Можна і плакати разом,
Довго мовчати удвох.
Можна життю довіряти,
Небо нас любить обох.
Люба моя, пам'ятаєш,
Як за великим столом
Разом збирались на свято,
Сиділи довго гуртом?
Як ми ділили з тобою,
Погляди, усмішки, сміх?
Як я любила й казала,
Що не любити - то гріх?
Як підіймали бокали,
Слухали добрі пісні...
Вибач, що я не казала,
Як ти потрібна мені.
Хочеться довгих обіймів,
Теплих цілунків твоїх...
Щастя сімейне тримати
Хочу в обіймах своїх.
Кави по-східному хочу,
І не втрачати себе.
Люба, я просто не можу
Втратити знову тебе.
Алла Сігарьова, 25.04.2025р.
Музика Люсьєна Шамбаллані.