"ТРИРАЗОВЕ ЗАКРИТТЯ І ТРИРАЗОВА ГАНЬБА": ЯК ПОЛІЦІЯ НА ВІННИЧЧИНІ САБОТУЄ СПРАВУ ЖУРНАЛІСТА.

Подробнее о видео

"ТРИРАЗОВЕ ЗАКРИТТЯ І ТРИРАЗОВА ГАНЬБА": ЯК ПОЛІЦІЯ НА ВІННИЧЧИНІ САБОТУЄ СПРАВУ ЖУРНАЛІСТА ГАЛКОВСЬКОГО
У демократичній державі незалежна журналістика є не лише правом, а й запорукою контролю за владою. Коли ж органи правопорядку перетворюються з інструменту захисту прав на інструмент системного саботажу — маємо справу з небезпечною тенденцією.
Саме це відбувається зі справою журналіста, волонтера і громадського активіста Віктора Галковського, який уже понад рік намагається домогтися справедливого розслідування перешкоджання його журналістській діяльності. Але замість ефективного слідства — три поспіль незаконні постанови про закриття справи з боку поліції. Усі три — скасовані прокурорами або судом як протиправні.
Коротка хронологія справи
• 1 квітня 2024 року — відкрито кримінальне провадження за заявою Галковського за ч. 3 ст. 171 КК України (умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста).
• Протягом 2024–2025 рр. — дізнавачі неодноразово закривали провадження без проведення навіть базових слідчих дій.
• 11 липня 2025 року — дізнавач Шпикуляк О.М. (ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області) виносить третю за рахунком постанову про закриття справи.
• 4 серпня 2025 року — прокурор Тульчинської окружної прокуратури скасовує цю постанову як незаконну.
• 5 серпня 2025 року — Томашпільський районний суд підтверджує, що скарга Галковського на дії дізнавача задоволена, а постанова — скасована.
Системна бездіяльність чи навмисне зливання справи?
Якщо перше закриття справи можна було б пояснити службовою недбалістю, то третє — вже виглядає як навмисне блокування розслідування.
У своїй постанові прокурор чітко вказав на грубі порушення:
• Не допитано голову селищної ради — посадову особу, відповідальну за ненадання публічної інформації.
• Не встановлено, хто в громаді відповідає за доступ до інформації.
• Не допитано самого заявника (Галковського) з уточненням, чи був суспільний інтерес, чи звертались до нього громадяни, чи були повторні запити.
• Не вивчено ознаки системності порушення права на інформацію.
Бо того дізнавач не звернувся до органів, що контролюють дотримання законодавства про доступ до публічної інформації, і не дослідив нормативну базу щодо цього питання. Це свідчить або про непрофесіоналізм, або про навмисну імітацію слідчих дій.
Зацікавленість дізнавача: припущення на межі правового скандалу
Юристи та правозахисники, ознайомлені зі справою, звертають увагу на підозрілу послідовність дій дізнавача Шпикуляка. В усіх трьох постановах про закриття провадження він:
• не проводив фактичного слідства;
• не долучав додаткових доказів;
• не виконував вимог ст. 23 та 214 КПК України;
• ігнорував позицію заявника.
Системність таких порушень змушує припустити, що дізнавач може мати особисту або службову зацікавленість у тому, щоб справу "поховати". Наразі цей факт не перевірявся жодною внутрішньою службою МВС або Нацполіції.
Реакція суду: формальна справедливість без наслідків
У Томашпільському районному суді справу розглядали 5 серпня 2025 року. Засідання проходило без участі прокурора та самого дізнавача, які надали письмові заяви. Слідчий суддя Мороз зачитав ухвалу, в якій підтверджується, що оскаржена постанова є скасованою і справу закрито.
Проте сама по собі ця ухвала не веде до відповідальності винних у саботажі. Без службового розслідування і притягнення дізнавача до дисциплінарної відповідальності ситуація залишається безкарною і небезпечною для будь-якого журналіста, що працює в регіоні.
Порушення прав журналіста — небезпечний прецедент
У цій справі ідеться не просто про індивідуальну правову боротьбу Віктора Галковського. Це — лакмусовий папірець для ставлення правоохоронних органів до журналістської діяльності в Україні.
Відмова розслідувати очевидні ознаки тиску на журналіста, приховування посадових осіб, які блокують запити на публічну інформацію, та нехтування вимогами КПК — це все ознаки деградації інститутів, покликаних гарантувати публічність і захист свободи слова.
Що має зробити МВС та Нацполіція?
1. Провести службове розслідування щодо дій дізнавача Шпикуляка О.М.
2. Оприлюднити результати перевірки щодо його дій у межах трьох скасованих постанов.
3. Забезпечити передачу матеріалів справи до іншого підрозділу для об'єктивного розслідування.
4. Провести навчання серед дізнавачів з дотримання стандартів розслідування порушень прав журналістів.
5. Залучити представників медіаорганізацій до спостереження за процесом розслідування.

Висновок: мовчання поліції — це мовчазне схвалення безкарності
Сьогодні справа Галковського — це сигнал для всієї професійної спільноти. Якщо за три скасовані постанови ніхто не буде покараний, це означатиме, що правоохоронна система толерує саботаж і свідомо ігнорує права журналістів.
Вимагаємо публічної реакції з боку Міністерства внутрішніх справ і керівництва Національної поліції. Бо безкарність — це найбільший ворог правди.
#Галковський #СвободаСлова #Прокурор #171ККУ #Суд #Томашпіль #ЖурналістиПідЗахистом #ПублічнаІнформація