Спить моя любов, а ніч співає,
Як панує в кручах самота.
Як криниця з вітром розмовляє,
Як в струмочках шепотить вода...
Як двома цупкими рукавами
Сивий старець землю обійма,
Водами, мов сильними руками,
Як дитя, до серця пригорта.
Обіймай її, як я не можу,
Бережи від темних хвиль віків.
Я дивитимусь на Вас, дай Боже,
З інших протилежних берегів,
Уявлятиму, як ніч ховає
Сновидіння від чужих очей,
Як вона вас спокоєм вкриває
Під покровом зоряних ночей.
Як в обіймах душі засинають
І пірнають в сон один на двох,
Де крилаті ангели кружляють,
Де обох благословляє Бог...
Обіймай її, як я не можу.
І коли врятує світ добро.
Припаду до ваших скель, дай Боже,
Хортиця моя, та мій Дніпро.