Ми вийшли. Вони закурили.
Той запах ... був досі усюди.
А я не хотіла палити,
Все думала, як воно буде,
Коли подарую єдине,
Що серце в ту мить зігрівало,
Що пару годин, як купила,
Що душу у тілі тримало.
Дрібниця, один подарунок,
Щоправда, занадто коштовний,
Тому, кого часом любити
Аскеза і подвиг духовний.
Тому, кому байдуже було.
І я щохвилини це знала.
Та думка про той подарунок
Мене в тому пеклі тримала.
А потім я кави не хтіла,
І нічого було сказати.
Не знала, де взять тої сили,
Бодай ще хоч раз написати.
Любові не треба нічого.
Не можу, бо що тут казати...
Життя все ж занадто коротке,
І час вже про себе подбати.
В моїм гаманці був гостинець,
Одне, що лишила на пам'ять -
Простий папірець від цукерки,
Щось цінне, за те, що не платять.
І там, його більше немає.
Нарешті мені стало сили.
Все добре. Я дякую небу
За те, що мене не любили.
Алла Сігарьова.
Музика Люсьєна Шамбаллані.