Я бачила безодню у очах,І глибину, що, все життя шукала.
Незламні скелі у гірських квітках.
Самотність, що у прірві панувала.
Крик в погляді, до глибини душі,
Пронизливий, беззвучний, гіпнотичний.
Душевність й нелюдимість на межі.
І плин думок заплутаний містичний.
Скрізь морок, коли очі опуска,
І мерзлота, коли відводить погляд.
Сльоза її - перлина у пісках,
І подих завмирає із нею поряд.
А в гніві марять блискавки думок,
В тім мружить очі з гідністю левиці.
В безодню тягне душу кожний крок.
Поглянув глибше - вже й не зупиниться.
Я бачила безодню у очах,
І погляд, що усе життя шукала.
Скиталася за нею по світах,
Та в дзеркалі зустріти не чекала...
Музыка
Фильмы
ТВ Шоу
Категории видео
