Не запрошуй мене на каву,
Щоб не мати на серці жалю.
Вдячна, втім, за майстерну виставу...
П'ю із тими кого люблю.
І якщо ми не пили кави,
Ти не знаєш мене, вибачай.
Переконана, в тебе є справи...
Ну, як хочеш - то вип'ємо чай.
Вибач, байдуже, що ти можеш,
Небом навчена навіть без слів.
З миром йди, бережи тебе Боже,
Я сама обираю майстрів.
І давно не приймаю запрошень,
Коли хочу - приходжу сама.
Не чекай мене, я дуже прошу.
Погляд мій - то відмова німа.
Я хотіла за чашкою кави
Тишу слухати вдвох по душам,
З тим, кого увінчала квітками,
З тим, хто більше не вірить словам...
Краще випити кави з лбов'ю,
Залишаючись на самоті,
Ніж мовчати про когось з тобою,
Хоч мовчання - слова золоті.
Не потрібно весняних квітів,
Я дарую квіти сама.
Є у мене кохання, є діти,
Є любов, а бажання нема...