
Горить свіча вже не одне століття,
Щемить її історія гірка.
В нас забирали хліб, і мову, й світло,
Та правда поряд повсякчас жила.
Вона цвіла на рушнику в хатині,
У мальвах, чорнобривцях, нагідкАх...
Вона цвіте й у душах наших нині,
Зігріта щирістю у молитвах.
Горить свіча вже не одне століття.
Було б теплО у серці повсякчас.
Мине і це р@шиsтське лихоліття,
Аби лиш вогник пам'яті не згас...
Ніна Арендар