Привіт, ...

Подробнее о видео

Майже кожного ранку я бачу,
Як вона сідає в авто,
Що везе її, вранішню, в місце,
Де мене не чекає ніхто...

Я очима її проводжаю,
Затамовую подих на мить,
І сама себе знов запевняю,
Що сьогодні вже менше болить.

Я тверезо й давно розумію,
Що мені не треба туди.
Все, що мріяла мати - вже маю,
Нащо зайві лишати сліди...

А мені на зупиночку далі,
(Якщо чесно, зупинки на три...)
В її ж погляді страх, і бажання
Назавжди мене вивести з гри.

Я б сказала їй, що не збираюсь
Руйнувати її звичний світ.
Та їй лячно і очі підняти
І промовити навіть
"Привіт".