24 лютого 2022 року ми завмерли разом з усією країною, з усім світом!
І коли світ зупинився, і здавалося, більше не буде нічого, ми ВІДЧУЛИ РІШУЧІСТЬ і почали ДІЯТИ.
Першими серед київських театрів ми ВІДНОВИЛИ СВОЮ РОБОТУ, ДОПОМАГАЛИ працювати колегам інших столичних майданчиків, а також – колегам з Херсона, Маріуполя, Дніпра, Миколаєва, Харкова, НАЛАГОДЖУВАЛИ міжнародні зв’язки, реалізовували гастролі та залучали іноземну режисуру, ВІДКРИВАЛИ для глядачів нові тексти та сенси, ВОЛОНТЕРИЛИ, ДОНАТИЛИ та, як могли, наближали ПЕРЕМОГУ.
26 прем’єр за час великої війни – не просто статистика. За цією цифрою – людські надзусилля, бо кожна репетиція тепер відбувається попри тривогу, після недоспаних через обстріли ночей, крізь переживання за рідних… А ще були вистави проектів «Читки», «Start» та «Пошук»…
Гастролі – Нью-Йорк, Лондон, Дублін – тепер не театральне свято та знайомством з новим глядачем, а громадянське висловлювання, меседж світові про те, що ми вистояли і будемо боротися до кінця.
Ромео, що відправляється не в Мантую, а прямісінько на фронт – актор Кирило Ніколаєв під час проводів на фронт передав свій камзол Ромео актору Олегу Худіку. І це не єдиний відчайдух і сміливець з-поміж наших колег. Їх уже 22 – тих, на кого чекаємо кожну хвилину і кому не втомлюємося дякувати за життя і можливість працювати. Про них будуть окремі сюжети…
А ще – тисячі відданих глядачів, які в укритті разом з нами чекають на відбій, дивляться одну виставу у два-три заходи через нескінченні зльоти МІГ-ів, влаштовують аншлаги й овації, аби підтримати нас… Отак і живемо, тримаючи одне одного. ВИСТОЯЛИ 1000 днів… Стоятимемо й до ПЕРЕМОГИ!
Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки.
Офіційний сайт театру:
Facebook:
Instagram: