Іду до тебе… (1970)

Подробнее о видео

Радянський байопік, присвячений канонічній постаті українського мистецтва Лесі Українки.

Фільм, який було випущено до 100-річчя від дня народження геніальної поетеси. Кінооповідання про чотири роки її життя: 1897—1901.

Фільм вийшов в прокат в УРСР у 1971 році з українським дубляжем від Кіностудії Довженка.

У центрі сюжету опиняється історія її кохання до Сергія Мержинського. Подана у формі мозаїки спогадів стрічка показує різні етапи життя мисткині, де знаходиться місце як ліричній складовій, так і її міркуванням про національну ідентичність, духовність та взаємозв’язку між мистецтвом та життям.

Знімальна група:
Сценарист: Іван Драч
Консультант: Микола Бажан
Режисер-постановник: Микола Мащенко
Оператор-постановник: Олександр Ітигілов
Художник-постановник: Олексій Бобровников
Композитор: Володимир Губа

Через втручання керівних органів компартії у зйомку фільму одна з написаних Іваном Драчем сцен не була реалізована у задуманому автором вигляді, що було відзначено навіть радянською критикою. У «Доповідній записці відділу культури ЦК Компартії України про деяких членів Спілки письменників України» від 18 грудня 1973 року завідувач відділу культури ЦК Компартії України, окрім іншого, писав що сценарію фільму, написаний Іваном Драчем «позначений серйозними ідейно-художніми недоліками» й в процесі зйомок неодноразово "перероблявся, тричі змінювався склад постановочних груп, допущені великі перевитрати державних коштів. Однак у фільмі (виробництво 1971 р., режисер М.Мащенко) не були до кінця подолані закладені в сценарії недоліки: Леся Українка зображена однобічно, поза її діяльністю як представниці революційно-демократичного руху, дещо перебільшено національний момент.

Актори:
Алла Демидова — Леся Українка
МиколаОлялін — СергійМержинський
Ольга Матешко — ВіраКрижанівська
Клара Лучко
Юлія Ткаченко
Костянтин Степанков
ІванМиколайчук
Роман Черкашин — Костянтин Семенович, батькоСергія
Ігор Стариков
Іван Гаврилюк
ЛеонідБакштаєв
В'ячеславВоронін (немає в титрах) та ін.

Початково режисером стрічки став Роллан Сергієнко, і для свого творчого задуму він запросив на роль Лесі Українки російську акторку українського походження Ірину Купченко. Згодом режисером стрічки став Юрій Лисенко, і для свого творчого задуму він запросив на роль Лесі Українки українську балерину Київського театру Елеонору Стебляк. Сергієнко та Лисенко разом витратили пів кошторису фільму на попередню підготовку та організацію проб. Пізніше голова ювілейного комітету до сторіччя Лесі Українки Олесь Гончар запропонував Миколі Мащенко стати режисером — Мащенко був вже третім режисером, що взявся за цю стрічку.

Фільм — про подорож поетеси до свого коханого, у дослівному та метафоричному сенсах водночас. Сергій хворий на туберкульоз. Його друзі в підпіллі, у тюрмах, у Сибіру, а він один. Поряд з ним залишається лише єдиний і найвірніший друг — Леся. Неминучим фіналом є смерть Мержинського.
Присутня у фільмі не лише інтимна лірика. Стрічка нагадує глядачам про патріотичну любов поетеси до України.
Драма складається зі спогадів, настроїв, окремих епізодів, ліричних відступів.
Хоча стрічку відзнято у чорно-білих тонах, однак це абсолютно не перешкоджає сприйняттю його глядачем, краще розкриває зміст сюжету, відображає задум автора.
Пишіть ваші враження про фільм в коментарях.