Він так молився, - я прийшла...
Постала прямо на порозі.
Ті ж теплі руки та душа,
І сльози втримати не в змозі...
Він сам відкрив свої врата.
Вклонилася йому на зустріч,
Обійми, серце у хреста,
Без слів, без лат шановних ту ніч.
Він бачив по очах - люблю,
І знав, що не його тенета.
Вертатися в полон жалю,
Погана, начеб-то, прикмета.
І він мене благословляв,
І я благословляла небо,
Колись, як рідну, в дім прийняв,
А більше того... і не треба.
Він так хотів, щоб я прийшла,
Щоб знов до нього повернулась,
Я ж сил душевних не знайшла,
І сновидінням обернулась.
Алла Сігарьова.
Музика Люсьєна Шамбаллані.