Ми так гарно з нею посиділи...
Я писала її портрет,
І думки у повітрі висіли...
Пили каву, співали дует...
Я дивилася пильно у вічі їй...
Колір, блиск, тіні, дум глибина...
Я хотіла читати думки її,
І писати на тлі полотна.
Я хотіла спитати, про що мовчить,
І кому довіряє у снах...
Та слова застрягали уривками
У моїх непокірних думках.
Я її очима дивилася і на себе
Й на власне життя...
Шкодувала, що нам не судилося
Пити разом з пляшок каяття.
І вона обійняла, і плакала,
І пекла її сліз теплота.
Дотемна, обійнявшись, сиділи ми
Я сама та моя самота...