
У чому різниця між інтерном у Європі та в Україні?
Не в знаннях. І навіть не в мотивації.
Різниця — в системі.
⸻
У Європі:
✅ інтернатура оплачувана
✅ чіткий контракт
✅ наставник, який супроводжує
✅ офіційний графік, який поважають
В Україні:
❌ неоплачувана робота
❌ “ну ти ж уже майже лікар, давай працюй”
❌ ніхто не пояснює, зате всі вимагають
❌ чергування, де ти один — за всіх
⸻
Але попри це українські інтерни залишаються.
Бо хтось має чергувати.
Хтось має бути поруч, коли знову привозять важкого пацієнта.
Хтось має лікувати — навіть тоді, коли сам не має за що жити.
І саме тому інтерн в Україні — це не просто фахівець-початківець. Це людина, яка щодня тримає медицину на плаву. Без гарантій. Без “дякую”. Але з совістю.
⸻
‼️ Але хіба це нормально, що лікарський шлях починається з виживання?
Хіба не абсурд, що ми вимагаємо професіоналізму, не забезпечивши базового — поваги й гідної оплати?
⸻
Сильна медицина починається не з наказів МОЗ, а з того, як ми ставимось до інтерна.
Бо якщо він тримає систему сьогодні —
то саме він буде її реформувати завтра.
⸻
А як ви вважаєте:
Що потрібно змінити, щоб інтерн в Україні перестав бути героєм “виживання”,
а став просто — молодим фахівцем у сильній країні?
Напишіть у коментарях. Бо поки ми мовчимо — система не почує.
#інтерн2025 #українськамедицина #лікарибезфільтрів #реформаосвіти #повагадофаху #молодийлікар