Я вийду за рамки кліше,
За межі формального лоску.
Мені, трохи холодно вже,
Від завчених фраз відголоску.
Я буду мовчати, як є,
У щирості дум зігріватись.
Відверте мовчання моє
Виставою може здаватись.
Не треба мені ярликів,
Я можу зіграти, що хочу,
Без світла, без пауз, без слів,
Роль вбивчу і роль животворчу.
Тож, з ким ти сідаєш за стіл?
Яких сил смак хочеш пізнати?
У сяйві небесних світил,
Чи можна хоч думку сховати?
Я тут, щоб без зайвих питань,
Очікувань та обіцянок
Віддати відвертості дань,
Й лишити смак мрій наостанок.
Алла Сігарьова, 2024
Музика Люсьєна Шамбаллані.