Чому я не йду на поводу у пацієнтів?

Подробнее о видео

🧵 Чому я — як хірург — не йду на поводу у пацієнта, коли мова йде про операцію 🔪🩺

— «А може, ще не час?»
— «Може, спробуємо якісь свічки з травами?»
— «А от знайома робила лазер без операції — може, й мені так?»

🔁 І ці запитання я чую регулярно. Особливо від тих, у кого вже 4-та стадія геморою, вузли постійно випадають, кровоточать, і на аналізах — хронічна анемія.

Але я не можу бути просто «партнером по діалогу».
👨‍⚕️ Я — лікар, який несе відповідальність за наслідки.

🧬 Якщо я кажу, що потрібна операція — це не «моя думка».
Це — висновок після обстеження, на підставі клінічних стандартів, доказової медицини і мого досвіду.

Так, є інші методи. Але:
🔹 Не всі вони ефективні на пізніх стадіях.
🔹 Не всі підтверджені наукою.
🔹 І головне — не можна лікувати 4-ту стадію геморою так, як 1-шу.

❗ Бо поки пацієнт розмірковує про «альтернативу»,
🔻 залізо в крові падає
🔻 тиск стає низьким
🔻 з’являється слабкість і задишка від сходів

— А потім каже: «Чому мені ніхто не сказав, що все серйозно?»

🧠 Саме тому я кажу прямо. І не погоджуюсь на «ще почекати».
Бо моя задача — не втішити, а вилікувати.

💬 А як ви вважаєте — лікар має йти на компроміс із пацієнтом, якщо це компроміс із реальністю?