
Флешбек про викладачку іноземної літератури та філології із Запорізького Державного Університету. Давно-давно, коли був популярний живий журнал, она годами переписывалась с курсантом якоїсь військової академії під ніком «Лейтенант». Вона бачила его только на фотографиях, але цього було достатньо, щоб он страшно ей нравился. Вони проводили цілі вечори, листуючись смс-ками та особистими повідомленнями на форумах. Він надсилав поштою справжні подарунки. Дорогий портфель, оригінальні шпильки для волосся з дерева, рідкісні книги. На обратный адрес и то же имя вона відправила йому у відповідь плюшевого мопса. Він його получил. Надіслав фото мопса. Значить, ім'я було настоящее і сам він був настоящим. А потом он исчез. Вона заради нього писала так, що набрала миллион подписчиков в жж, а он просто перестал отвечать и выходить на связь. Було боляче, але згодом вона забула і про жж, і про нього. Когда началась война и орки разбомбили её дом, она без всего бежала в Польшу, і там, у центрі прийому біженців, до неї підійшла дівчина і сказала: «Алёна, тогда, в жж, это была я. Лейтенант – это я.» Вона попросила дівчину оставить её в покое. Дівчина не ушла і почала говорити вещи, которые действительно мог знать только «Лейтенант». Вона мовчки підвелася і пішла. Закрилася в туалеті і розплакалася. Коли повернулася, дівчина оставила ей копию своего паспорта и бумажку с адресом, номером телефона и имэйлом. Знизу було ще приписано: «Переезжай ко мне.»