Дешево, як на Закарпатті: чому фермери платять пайовикам копійки за землю

Подробнее о видео

На папері сільськогосподарська земля — це ресурс, який може забезпечити гідний дохід власнику. Але реальність для багатьох закарпатських пайовиків інша: орендна плата за гектар тут у рази нижча, ніж у центральних чи південних регіонах України. За офіційними даними Держстату, середня орендна ставка в Україні у 2024 році коливалася в межах 4–6 тисяч гривень за гектар на рік. У Вінницькій чи Полтавській областях ціни сягають і 8–10 тисяч. Закарпаття ж часто «застрягло» на рівні 2–3 тисяч, а подекуди — ще менше. Чому так дешево? Експерти називають кілька причин: Дрібний масив паїв — земля розкидана клаптиками, і аграріям важко об’єднувати її в зручні поля. Віддаленість від великих аграрних компаній — конкуренції за землю майже немає, а отже, і стимулу піднімати ціну також. Невеликий попит на агровиробництво — у гірських районах землі часто малопридатні для інтенсивного обробітку. Як визначають вартість оренди. На практиці фермери домовляються з пайовиками напряму. Дехто платить у грошовій формі, дехто — натурою: зерном, кукурудзою, сіном. Аби залучити пай, інколи додають «бонуси» — допомогу з обробітком городів чи заготівлею дров. Вигідність отримання орендної плати за пай грошима чи натурою залежить від ситуації на ринку та особистих потреб власника. Грошова форма зручна тим, що дає повну гнучкість у витратах, легко фіксується в договорі й дозволяє передбачити індексацію для захисту від інфляції. Проте без індексації сума швидко знецінюється, а в кризові часи фермери можуть затримувати виплати. Натурою — зерном, картоплею, сіном чи дровами — пайовики часто отримують вартість, яка перевищує грошовий еквівалент, особливо коли ціни на продукти ростуть. Це вигідно тим, хто має господарство або худобу, але потребує місця для зберігання і може створити проблему збуту, якщо власник не планує використовувати продукцію самостійно. У Закарпатті зараз, коли середня грошова плата становить близько 2,5 тис. грн за гектар, фермери іноді віддають продукції на суму 3–3,5 тис. грн. Наші журналісти поїхали у різні куточки краю, і поспілкувалися із місцевими – наскільки вони задоволені умовами, на яких здають паї в оренду. До прикладу, пан Віктор з села Холмець Баранинської громади, що на Ужгородщині, підписав договір оренди свого паю з сілськогосподарським товариством «Агро-Лучки» на 10 років. Каже, вигідна справа, адже сам обробляти ділянку за станом здоров’я не може. Пані Марія також заключила договір з СТОВ «Агро -Лучки», проте терміном на 5 років, хвилюється через свій поважний вік. Проте переконана, що платять мало за оренду паю. На Мукачівщині закарпатці здають в оренду паї переважно двом компаніям – товариству «Блу Бері», що займається вирощенням лохини та СТОВ «Агро -Лучки». У першому випадку, громадяни отримують оплату коштами, але за словами людей, земельні відносини не проходять без порушень. Що стосується СТОВ «Агро -Лучки» - то тут оплату за оренду земельної частики паю можна отримати у два способи – коштами чи продукцією. Цей пункт прописують у договорі. Але, як бідкаються місцеві, вартість зерна з року в рік зростає, а оплата за оренду стоїть а місці і вже понад 10 років тримається на рівні 2750 гривень. Проте юристи кажуть, індексація орендної плати повинна відбуватися у обов’язковому порядку ! Нам вдалося детально ознайомитися із кількома прикладами договорів за якими люди здають в оренду свої паї. Один із таких, ми показали юристам. Далі пряма мова. Як бачимо, на самому договорі немає підписів орендарів. Юристи кажуть, це швидше приклад договору, зразок. Але самі фермери повідомляють, що це єдині папери, які є у них «на руках». Чи криється за цим якась схема? Можемо тільки здогадуватись. Якщо ж орендодавці не задоволені умовами договору, то мають діяти за чітким алгоритмом. Водночас експерти наголошують: причини низьких ставок оренди на Закарпатті криються не лише у складних природних умовах чи дрібному масиві паїв. Часто власники землі не цікавляться реальною ринковою вартістю свого паю, не порівнюють пропозиції та погоджуються на ті умови, які пропонує орендар «за звичкою». У багатьох громадах орендна плата роками не переглядається — як через відсутність конкуренції, так і через брак інформації у пайовиків про механізми її підвищення. До цього додається й певна залежність від орендарів, які можуть надавати іншу допомогу — від обробітку городу до підвезення дров, — що робить людей менш схильними вимагати більше. У результаті ціни залишаються «замороженими», навіть коли в інших регіонах вони давно зросли. До прикладу, на сайті ОЛХ є купа оголошень про оренду паїв.