Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

Цю стрічку можна назвати по-справжньому багатостраждальною. вийшла на екрани 1975 року, хоча насправді була готова раніше й під іншою назвою. У вересні 1972-го московський журнал «Советский экран» подав на обкладинці великий портрет Івана Миколайчука, а під рубрикою «Крупним планом» – розлогу статтю про актора. Публікація завершувалася повідомленням: «Нещодавно вони з Ю. Іллєнком написали ще один спільний сценарій – “На поклони!”».
Співавтори подали сценарій на Кіностудію ім. Довженка. Сюжет про самотність, конформізм і неможливість творчо реалізуватися перелякав редакційну цензуру на студії, а потім у Держкіно. До нього висунули купу претензій.

«Сценарій змусили переробити, – згадувала Кадочникова, – і від нього нічого не залишилося». Вимоги поправок та безкінечні дописування-переписування авторами тривали приблизно рік. Лише в серпні 1973-го «Советский экран» нарешті коротко повідомив у рубриці «Новини кіно», що «в фільмі “На поклони” йтиметься про ті високі моральні, ідейні критерії, які мають допомогти митцеві визначити і затвердити свої громадянські позиції, звірити результати своєї праці з вимогами часу».

З цієї замітки можна зрозуміти, якого штибу вимоги висували сценаристам – додати актуальності і громадянського звучання, а за рахунок цього фактично загасити незручну для влади головну тему. Слід зауважити, що Іллєнко й Миколайчук починали працювати над сценарієм за відносно ліберальних часів Петра Шелеста, а кінематографічне начальство розглядало їхній твір уже за Володимира Щербицького і сумнозвісного ідеолога Валентина Маланчука. Під час чергової переробки сценарію арештували Сергія Параджанова – то був виразний сигнал нових очільників УРСР про те, що ідеологічні гайки закручуються ще сильніше.

У підготовчий період Іллєнко запустився саме за таких умов. Миколайчук, побачивши, на що перетворився їхній «маленький шедевр», відмовився зніматися, хоча головна чоловіча роль писалася саме для нього. В результаті з драматурга зробили театрального режисера (зіграв Родіон Нахапетов). У ролі актриси – Лариса Кадочникова. З’явився новий персонаж – позитивний і бадьорий робітник-металург Герасим у виконанні Юрія Іллєнка. В цьому трикутнику актриса очікувано обирає робітника… Вже з цього видно, якою мірою деформований початковий задум.

Очевидно, не з волі режисера-постановника в фільмі з’явився вставний актуальний сюжет, змонтований з кінохроніки про нещодавній державний переворот у Чилі, в результаті якого соціалістичний уряд втратив владу. Палке засудження чилійських путчистів вважалося в СРСР хорошим тоном.

Або, наприклад, в одному з листів колишні вихованці пишуть матері актриси про «весь український мільярд». Йшлося про мільярд пудів зерна, які в 1973 році УРСР віддала в «закрома Родины» – Щербицький дуже тішився тим рекордом. Навряд чи Іллєнко міг таке зробити без вказівки з гори…

В березні 1974-го «Советский экран» повідомив, що тривають зйомки фільму «На поклони», але назва – поки що робоча. «Картину зупиняли 40 разів! – згадував режисер. – На етапі літературного сценарію, режисерського, під час проб (не затверджували акторів), зйомок тощо».

Фільм вийшов на екрани 16 червня 1975 року під зміненою назвою «Мріяти і жити». За словами Пилипа Іллєнка, старшого сина митця, така назва з’явилася «в результаті цензурного тиску».

В ролях:
Лариса Кадочникова — Марія, актриса
Родіон Нахапетов — Костянтин Петрович, режисер
Юрій Іллєнко — Герасим
Ніна Ургант — мати
Валентина Владимирова — подруга матері
Олег Полствін — Сергій
Леонід Куравльов — Іван Григорович
Юрій Мажуга — Сукач
В епізодах: Володимир Олексієнко, Володимир Волков, Віктор Панченко, Сигізмунд Криштофович, Яків Забутий, А. Іванов, Е. Андрієнко, А. Кармацьких, Ірина Кихтьова, Раїса Пироженко, Маргарита Кавка, Ніна Реус, Гафія Федоринська, Олександр Шеремет, Ігор Гневашев, Лариса Волченко, Юрій Козаковський, А. Славко, М. Лапчинська, Галина Демчук (немає в титрах).

Творча группа:
Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Автори сценарію: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук
Оператор-постановник: Вілен Калюта
Художник-постановник: Сергій Бржестовський
Композитор: Леонід Грабовський
Звукооператор: Анатолій Чернооченко

У фільмі використано малюнки Лариси Кадочникової, фотографії Сергія Стасенка і Льва Устинова
У фільмі звучать «Місячна соната» Бетховена, фрагменти пісень Nous On S'Aimera у виконанні Мірей Матьє і (рос.)«Эх, дороги…» (Дороги) (муз. А. Новикова, на вірші Л. Ошанина) у виконанні героїв картини, романсу М. Перротте «Тихо, так тихо» та інших вокальних творів.
Картина, звісно, далека від творчих вершин режисера. Але поразки теж бувають знаковими. Для Іллєнка і Кадочникової завершився етап, який почався з «Тіней забутих предків», відколи вони всі фільми робили разом. Ця стрічка стала їхньою останньою спільною. Завершився і певний етап в українському кінематографі.

Чтобы скачать видео "Мріяти і жити (1975) | Драма" передвинте ползунок вправо