Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

Режисерський дебют легендарного українського кінематографіста – Івана Миколайчука. Картина, що займає 10-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Картина, що тривалий час була заборонена для показу, але це не завадило їй стати культовою класикою й отримати міжнародне визнання.

Давайте визначати в чому геніальність режисерського бачення Миколайчука, та наскільки актуальною стрічка залишається в наш час. Знайомимося з творчою історією фільму «Вавилон ХХ», випущеного Київською кіностудією художніх фільмів імені Олександра Довженка в буремні радянські часи, коли мистецтво було під особливою увагою цензорів і політичних комуністичних ідеологів.

1971 року вийшов роман Василя Земляка «Лебедина зграя» і відразу завоював читачів. Студія ім. О. Довженка звертається до Василя Сидоровича за дозволом екранізувати роман. Він дає згоду і береться за написання сценарію.

Сценарій призначався для Артура Войтецького. Того року Василь Земляк не встиг написати сценарій, мотивуючи це тим, що А. Войтецький перебував у експедиції. 25 лютого 1976 року об’єднання відхиляє його, пояснюючи, що вони «не могут рассматривать сценарий как вариант» і просять повернутися до заявки і подати сценарій до 1 червня 1976 року. Ймовірно, проблемою виявився саме стиль письма «Лебединої зграї», який не піддавався візуалізації. В листі до директора студії Земляк про­сить пролонгувати строк здачі до 15 вересня, оскільки вже є режисер - Іван Миколайчук і вони разом працюватимуть над сценарієм.

В Івана Миколайчука був уже досвід сценарної роботи, щоправда, у співавторстві - «Камінна душа», «Білий птах з чорною ознакою», «На поклони!», «Під сузір'ям Близнюків». Він береться за «Лебедину зграю», незважаючи на те, що твір нелегкий для екранізації. Літературний сценарій подається вчасно, і студія його схвалює, адже авторам вдалося «сконцентрувати сюжетну дію роману, провести відбір дійових осіб, не втрачаючи при цьому життєвого багатоголосся».

Іван Миколайчук визначив жанр майбутньої картини - народна романтична бувальщина. Це було важливо, аби захистити її своєрідність.

Доля українського кіно, як відомо, вирішувалась у Москві. І от нарешті 14 березня 1978 року сценарій направляють у Держкіно СРСР. А в знімальний період фільм запущено з 15 серпня. Музику до фільму компонував сам режисер. Фільм завершували у швидкому темпі (проходження сценарію тривало три роки, а виробничий процес менше року), але коли у квітні 1979 його винесли на суд художньої ради кіностудії, обговорення не відбулося через відсутність автора - Іван Миколайчук захворів...

У центрі оповіді – декілька днів життя звичайного подільського села з незвичайною назвою Вавилон. На подвір’ї початок 1920-х. Зміна епох та часи переосмислення віковічних засад. Десятиліття героїчне та міфологічне. Принаймні саме так навчив нас сприймати 20-ті роки кінематограф. Асоціативний ланцюжок: революція – громадянська війна – агітаційні плакати – кривавий терор – мучеництво. Утім, у стрічці Івана Миколайчука події буремних років показані крізь дещо незвичну призму – неначе через завісу народного сказання. Бувальщина-небилиця – саме так режисер визначав жанр своєї картини. «Оскільки є впевненість у тому, що повідане нам було насправді, але ніхто вже не заручиться, що було саме так, а не інакше»…

Актори:
Іван Миколайчук — Фабіан
Любов Поліщук — Мальва
Лесь Сердюк — Данько
Ярослав Гаврилюк — Лук'ян
Таїсія Литвиненко — Пріся
Борислав Брондуков — Явтушок
Людмила Чиншева — Даринка
Анатолій Хостікоєв — поет Володя Яворський
Іван Гаврилюк — Синиця
Віталій Розстальний — Рубан
Костянтин Степанков — багач Бубела
Ольга Матешко — Парфена
Володимир Волков — Раденькій, один з братів
Валентин Грудинін — Раденькій, один з братів
Раїса Недашківська — Рузя
Борис Івченко — Чернець

Знімальна група:
Сценаристи: Василь Земляк, Іван Миколайчук
Режисер-постановник: Іван Миколайчук
Оператор-постановник: Юрій Гармаш
Художник-постановник: Анатолій Мамонтов

Після фільмування Іван Миколайчук боявся, що зі стрічкою щось трапиться, тому ховав плівку в сейфі. Але робити це довелося недовго. Після показу на Всесоюзному кінофестивалі у 1980 році він отримав приз за режисуру. Умовою для показу був російськомовний дубляж. Глядачі після перегляду говорили, що й не помітили цього, адже стрічка настільки просякнута українською культурою, що мова була лише похідним елементом. Міжнародна прем’єра "Вавилону XX" відбулася на кінофестивалі у Локарно, де хоч вона і не отримала призів, але привернула до себе увагу.

У 2011 році фільм було реставровано «Довженко-Центром», а також переведено у цифровий формат.

Кінокартину було відзнято в селищі Витачів та Креничі Обухівського району Київської області.

Миколайчук не тільки успішно дебютував як режисер, він зробив неможливе,- прорвався крізь чиновницькі загорожі й ціною великого напруження разом зі своїми однодумцями створив високохудожній поетичний фільм.

Чтобы скачать видео "Вавилон XX (1979) | Поетична притча (українською)" передвинте ползунок вправо