Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

Французький кінознавець, автор книжки “Історія українського кінематографа” Любомир Госейко слушно вказав, що “Захар Беркут” є першим фільмом в історії українського кіно, який цілковито присвячено Русі, але який водночас став і останнім твором Київської поетичної школи.

1972 року на Всесоюзному кінофестивалі в Тбілісі стрічка здобула приз “За відтворення на екрані традицій народного героїчного епосу”, а на кінофестивалі “Молоді – молодим” (1971) у Дніпропетровську (тепер – Дніпро) Валерія Кваса нагородили як найкращого оператора.
Український радянський кольоровий широкоформатний стереофонічний художній фільм 1971 року, знятий за мотивами однойменної повісті Івана Франка про подвиг невеличкої карпатської громади, що 1241 року вступила в нерівний двобій з татаро-монгольськими завойовниками. Фільм знято Київською кіностудією художніх фільмів імені Олександра Довженка.

У цій картині зібрався справді зірковий склад, поєднавши різних діячів української культури. Сценарій до стрічки написав Дмитро Павличко, він же автор тексту застільної пісні, яку у фільмі співають боярин Тугар Вовк та його дружинники.
Фільмували в Карпатах, майже в тих місцях, де відбувалася дія повісті Франка, а ще в горах Киргизії. Як тоді казали, картина мала складнопостановний статус – історичне тло, костюми, декорації, масові сцени.

Костюми створювала шістдесятниця, художниця Людмила Семикіна. “Захар Беркут” – це єдиний фільм у її біографії. До того ж вона саме переживала складний період: за те, що підтримувала дисидентів, її 1968-го виключили зі Спілки художників. Людмила Семикіна не була штатним працівником кіностудії, і режисеру, очевидно, таки вартувало зусиль обстояти її кандидатуру. У парі із Семикіною працювала студійна художниця-костюмерка Алла Шестеренко. За рік вона створить костюми до ще однієї культової української стрічки – “Пропала грамота” Бориса Івченка. Над гримом працювали художники-гримери Олексій Матвєєв і Олена Парфенюк.

Варто також згадати фахівців із комбінованих зйомок – оператора Олександра Пастухова та художника Віктора Демінського, адже їхній внесок у картину неможливо переоцінити: комбіновані кадри виконані цілком на рівні тогочасних західних стрічок. Музику до “Захара Беркута”, як і до більшості фільмів Осики, написав Володимир Губа. Одним із консультантів картини був історик Михайло Брайчевський, на той момент уже теж, як і Семикіна, опальний та звільнений з офіційної роботи за поширений самвидавом трактат “Возз’єднання чи приєднання?”.

Режисер зібрав справді фантастичний акторський ансамбль: Василь Симчич у ролі Захара Беркута, Антоніна Лефтій – Мирослава, Іван Гаврилюк – Максим, Костянтин Степанков – боярин Тугар Вовк (безумовно, одна з кращих його ролей), Іван Миколайчук – Любомир. Борислав Брондуков доволі несподівано й дуже переконливо перевтілився в образ брата хана Бурунди, а киргизький актор Болот Бейшеналієв, який зіграв хана Едигея в стрічці Андрія Тарковського “Андрій Рубльов”, – у постать хана Пети. Не менш важливими для картини є й ролі другого плану, у яких знялися також відомі актори: Федір Панасенко, Лев Перфілов, Володимир Олексієнко, Володимир Шакало, Віталій Розстальний, Борис Савченко. А ще в титрах зазначено, що в епізодах знімалися художник стрічки Георгій Якутович та колега Леоніда Осики з кіностудії, режисер Євген Хринюк.

Чтобы скачать видео "Захар Беркут (1971) | Історична драма" передвинте ползунок вправо