Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

Український сюрреалістичний художній фільм, дебют у кінематографі Івана Драча, сценариста, та Юрія Іллєнка, режисера. Стрічку знято 1965 року, але покладено «на полицю» і вперше показано 1987 року.
Фільм присвячується пам'яті народного артиста СРСР Дмитра Мілютенка. Він складається з п'яти частин і є майже німою стрічкою з мінімалістичним використанням звуку.

Займає 21-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Дебютний режисерський проект Юрія Іллєнка, знятий ним одразу після «операторського» досвіду в кінокартині «Тіні забутих предків». Стрічка, яку Сергій Параджанов назвав продовженням традицій кіно Довженка, а партійні чиновники побачили в ній «ідейні збочення» та поклали на полицю на 22 роки…

Ця стрічка — метафорична, алегорична, символічна оповідь з багатьма темами, головною з яких видається драматичне життя літнього Левка Сердюка, селянина-філософа. Односельці насміхаються з його піклувань про колодязь, що забезпечує водою усе село, нащадки, заклопотані власними справами, не згадують ні про батька, ні про могилу матері. Старий живе згадками та роздумами.

У повоєнному селі живе старий Левко Сердюк. Він доглядає за криницею, якою користуються односельчани, проте вони не цінують праці Левка, насміхаються з нього. Його дружина померла, один син загинув на війні, решта нащадків цураються Левка, живучи в місті. В той же час у давній сільський уклад життя вторгається техніка. В буденних сценах з'являються опори ліній електропередач, залізний вітряк, літак у небі й таке інше.
Левко пригадує смерть дружини, відправку сина на війну, встановлення в селі пам'ятника солдату. Він викликає синів до села з міста, але відчуває їхню душевну віддаленість і не знає, як їх наблизити. Руйнується рід, Левко готується до своєї смерті, майструючи домовину.
Наприкінці проте з'являється надія на безсмертя людського духу: має народитися Левків онук, син його загиблого сина-пілота, для якого старий чистить покинуту криницю та садить коло неї яблуню в плодах — дерево життя та безсмертя, біля якої сідає дружина його сина.

Актори:
Дмитро Мілютенко (Левко Сердюк)
Лариса Кадочникова (Соломія)
Феодосія Литвиненко (бабця Чорнуха)
Ніна Алісова (Параска)
Джемма Фірсова (Марія, невістка)
Іван Костюченко (син Сидір)
Євген Балієв (син Максим)
Юрій Мажуга (Петро, зять)
Олена Коваленко (Наталка, дочка)
Костянтин Єршов (Артем, чоловік Наталки)
Наталія Міщенко (Настя)
Володимир Лемпорт
Микола Сіліс
Григорій Басенко (льотчик)
Сашко Вєніков (немає в титрах)

Знімальна група:
Сценарист: Іван Драч
Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Оператори-постановники: Юрій Іллєнко, Володимир Давидов
Художники: Петро Максименко, Анатолій Мамонтов
Костюми: Н. Кибальчич
Гример: Яків Грінберг
Композитор: Леонід Грабовський

Фільм знятий на плівку «Нікрон» і має одне з найбільш контрастних зображень в історії українського кіно.
Діліться враженнями про перегляд в коментарях.

Чтобы скачать видео "Криниця для спраглих (1965) | Кінопритча" передвинте ползунок вправо