Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

До 85-річчя від дня народження видатного поета, письменника і журналіста з Чугуєва, кореспондента газети «Вечірній Харків» та інших видань Леоніда Жукова… Його твори в лихоліття війни повертаються до читачів, а вірші, які не були опубліковані, у военні часи виходять у світ Леонід Григорович – мій батько, завдяки якому я став творчою людиною, і саме його поезія допомагала мені в найважчі часи війни під час нещадних обстрілів Харкова... Дитинство тата теж опалила війна. Леонід Жуков народився 31 жовтня 1939 р. в місті Чугуїв Харківської області.

Він пройшов складний життєвий шлях, з якого понад 30 років працював не тільки журналістом, кореспондентом, завідувачем відділами в газетах Чугуєва, Харкова та області, зокрема у «Вечірньому Харкові», «Червоній зірці» (потім газета називалася «Вісник Чугуївщини»), «Проміні» та інших. Леонід Григорович працював ще вчителем, директором школи. Співпрацював із тогочасними виданнями «Червоний прапор» («Час»), «Соціалістична Харківщина» (зараз газета виходить під назвою «Слобідський край») тощо. Також його обирали депутатом чугуївської міської ради та новопокровської селищної ради. А головною справою для Леоніда Жукова була літературна творчість. Він йшов до письменництва протягом усього життя. Писати почав ще із юності. Творив у вільний від роботи час. По-справжньому зміг присвятити себе літературній творчості лише на пенсії. Він творив без зупинки – і вдень, і вночі – наче боявся, що не встигне. У нього не вистачало часу на публікацію своїх віршів – так був захоплений творчістю. До свого 75-річного ювілею він не дожив лише місяць. Леонід Жуков пішов із життя 10 років тому – 18 вересня 2014-го.

І лише після того, як його не стало, читачі, які захоплювалися статтями відомого журналіста, дізналися, що Леонід Григорович був ще й дуже талановитим поетом і письменником:

«Я пропускал всё через душу,
Был в чтеньи у меня запой,
И мысленно моря и сушу
Я обнимал своей мечтой.
В многообразных проявленьях,
Что видим мы себя кругом,
Я записал в стихотвореньях
В соавторстве с карандашом.
В крючочках букв да их зигзагах
Под грифелем карандаша
В ночь на листе простой бумаги
Следы оставила душа.
Прочесть их можно при посредстве
Лишь только собственного сердца...»

Після смерті тата я знайшов його рукописи, і почав публікувати вірші у газетах та інших ЗМІ. Згодом у 2017 р. я видав першу книгу його віршів «Біла ворона з павичевим хвостом. Поетична скирта зі снопів ліричних віршів», презентація якої відбулася в Харківській державній науковій бібліотеці ім. Короленка. У виданні відображена лише мала частина літературної спадщини батька, яка складається не лише з поезії різних форм та жанрів, а також прози, мемуарів, критичних матеріалів, публіцистики. Вистачить їх ще на багато книг.

«Как я в жизни устал от обмана.
Отдохнуть от него хоть бы день!
Положи мне компресс из тумана
И повесь мне от облака тень.
Поставь в вазе мне лето на ветке,
Пусть наполнит зелёный прибой
Свежим ветром усталые клетки,
Чтобы ожил я снова душой.
И, быть может, тумана повязка
Снимет с сердца и боль, и озноб.
Окунуться бы в детство и сказку,
Ну а там лечь не страшно и в гроб.
Плоть и душу врачует природа,
Вот и солнышко снова взошло,
Словно капелькой жгучего йода,
Мои раны на сердце прижгло.
Как я в жизни устал от обмана,
От коварных и низких измен.
И лугам, где клубятся туманы,
Сдаться сердцем хотел бы я в плен.»

Екземпляри книги «Біла ворона з павичевим хвостом», яка вже декілька разів перевидавалася, зберігаються в бібліотеках Харкова, Києва, інших міст України та зарубіжжя.

Тепер творчість Леоніда Жукова відома не тільки на Слобожанщині та Харківщині, а й далеко поза їхніми межами...

"Как умру, чтобы просьбу одну
Ты исполнил без всяких условий:
Постели для меня ты страну,
Положи мне снега в изголовье.
Чтобы ступни мне жёг знойный юг,
Жар со лба остужал бы мне север,
Чтобы в центре я был зимних вьюг,
А весной прорастал во мне клевер.
И с него собирали бы мёд
Все пчелиные семьи в округе.
Над могилой дневной небосвод
Воздвигал, чтоб из радуг мне дуги.
И затем по скончании дня,
Чтоб сквозь тьму её серые очи
Аж до сердца светили в меня,
Как все звёзды в бессонные ночи."

Безперечно, життя і творчість Леоніда Жукова, видатного поета, журналіста, письменника, – це справжня культурна перемога над бездушністю, непорядністю, лицемірством і злочинністю чиновників, пристосуванців до кожної влади.

«Подходит жизнь к последней точке.
И, вспомнив всё, что пережил,
Я ни в одной печатной строчке
Своей душой не покривил.
И, стоя на краю могилы,
Я перед жизненной чертой
В кулак собрал свои все силы,
И даже мёртвый буду жив душой…»

Леонід Жуков на "Українському порталі поезії"

#харьков #харків #чугуев #харківщина

Чтобы скачать видео "До 85-річчя видатного поета, журналіста з Чугуєва Леоніда Жукова: повернення творів під час війни…" передвинте ползунок вправо