Скачайте изображение (превью) выбрав качество

320x180 480x360 640x480 1280x720

Український музичний фільм за мотивами опери Михайла Вериківського, знятий на Кіностудії Довженка. Сюжет фільму базується на однойменній поемі Тараса Шевченка.
Фільм вийшов в прокат в у січні 1964 року.
Молода дівчина, обманута заїжджим уланом, підкидає свого позашлюбного сина в чужу бездітну сім'ю. Але через деякий час, не витримавши розлуки, вона поступає в цю сім'ю наймичкою.

Творча команда:
Сценаристи: Ірина Молостова, Михайло Ткач
Режисери-постановники: Ірина Молостова, Василь Лапокниш
Оператор-постановник: Сергій Лисецький
Художник-постановник: Микола Рєзник

Актори:
Віра Донська-Присяжнюк (співає Лілія Лобанова) — Ганна
Лариса Руденко — Настя
Борис Гмиря — Трохим
Андрій Подубинський (співає Володимир Тимохін) — Марко
Марія Форманюк (співає Єлизавета Чавдар) — Катря
Олександр Мовчан — улан
В епізодах: Азалія Власова, Петро Міхневич, Дмитро Капка, Віталій Лобода

Фільм-опера – жанр рідкісний. Насамперед тому, що різниця між кіно й оперою величезна, адже перше є мистецтвом, що базується на зображенні конкретного, опера ж – мистецтво умовне. Фільм був дитям відлиги, в Україні його сприйняли з великим ентузіазмом, він мав успіх у глядачів і визнання фахівців (нагорода за кращу жіночу роль на Всесоюзному КФ в Ленінграді виконавиці ролі Ганни актрисі Вірі Донській-Присяжнюк). Опера на екрані стала не просто новим варіантом, постановники органічно поєднали її з вимогами кінематографа.

Важливим для вияву національного характеру твору були українські мелодії, які звучали, зокрема, в дитячій пісеньці «Ой на горі жито» та в колисковій «Ой люлі, люлі, моя дитино, вдень і вночі». Сцена весілля Марка вибудувана в цілковитій відповідності з народними обрядом. Паралельно з розгортанням цієї сцени розкривається трагедія матері. Ганна і радіє, і разом з тим відчуває нестерпну муку, бо повинна ховати свої почуття від сина. Віра Донська-Присяжнюк передала найтонші психологічні нюанси своєї героїні, а оперна солістка Л. Лобанова знайшла переконливі інтонації для її вокальних партій. Тодішні провідні майстри столичної опери Лариса Руденко і Борис Гмиря показали себе не лише прекрасними співаками, а й чудовими кіноакторами, що означає високу культуру виконання, вдумливість, глибоке проникнення у задум автора. «Фільм-опера сприймається як художнє полотно великої естетичної сили», – так оцінила фільм тогочасна критика.

Труднощі створення фільму-опери полягають у тому, що виконавці мають не тільки перевтілюватися в персонажів, а й досконало знати вокальні партії. Спів вокалістів, які дублювали ролі, мав точно збігатися з артикуляцією виконавців, яких бачить глядач. Завдання надзвичайно складне. Тож чотири-п’ять годин на день актори займалися музичними репетиціями.

Чтобы скачать видео "Наймичка (1963) | Музична драма" передвинте ползунок вправо